Продовжуємо рубрику «Наші поети про Україну», народжену війною. Майстри слова не лишаються осторонь. Їм болить все те, що відбувається у рідній країні. Цей біль виливається у поетичні рядки. Курсант 202 навчального взводу Факультету №1 КННІ ДонДУВС Олександр Науменко написав вірша, у якому відобразив те, що відчуває на собі український народ, та висловив чітку впевненість у перемозі.
Звичайна ніч була, яких багато…
Уся країна мирно спочивала.
Ніхто і не підозрював, що о 4 ранку
Зі сходу в нас ракети запускали.
Кілька хвилин і грімко залунали
По всіх містах моєї Батьківщини
Шалені вибухи та звук гармати,
Заклятий ворог прагнув нас убити.
За що це все ? І що не так зробили ми?..Незрозуміло.
Відбувся наступ: танки, літаки
Одразу рушили на нас,
Прокляті руські окупанти
З метою всіх урятувати.
Але від кого чи від чого,
До сьогодення так ніхто й не може знати.
Будівлі, дитсадки, лікарні,
Трощили все, що бачили вони
Вбивали і цивільних, і військових,
жінок, дітей, бабусь та дідусів.
Жалю не визнавали ні до кого,
Таке свавілля просто нетерпимо
На захист піднялись усі! І кожен українець, що вцілів,
За неньку Україну піде воювати,
Допомагати буде всім,
Якщо ще не доріс до автомата.
Ми переможемо. Ми – воля,єдність та свобода,
В кожному сердці – це як гени в ДНК.
Нас не ляка ніщо, ми вірні патріоти.
Патріотичний вислів з кожних уст тепер луна:
«руський корабль іди на…»
Яка б незгода в дім наш не прийшла,
Ми переборемо її та будем жити,
Допоки буде небо синє, в полі золота пшениця,
Ніхто не зможе мій народ зломити
Навіть якщо і вдасться вимовити: “Паляниця”.
